Клас
— Комахи,
тип
— Членистоногі,
ряд
— Лускокрилі,
родина
— Косатцеві.
Природоохоронний
статус виду: Вразливий.
Один
з близько 200 видів роду; у фауні України представлений номінативним підвидом.
Махаон
– один з найбільш відомих метеликів у фауні України. Візерунок крил самця та
самки ідентичний: загальний фон забарвлення жовтий. Передні крила з темними
плямами та жилками, з широкою чорною облямівкою та жовтими плямами на ній.
Задні крила мають чорні хвостики, чорну облямівку з синіми та жовтими плямами
та червонувате очко в задньому куті крила. Розмах крил — 69–92 мм.
Загалом,
світова фауна нараховує близько 200 видів роду Papilio. В Україні рід
представлений лише одним підвидом підвиду махаона – Р. m. Gorganus. Інші 36
підвидів махаона поширені в Європі, Середній, Північній та Центральній Азії і
навіть у Північній Америці. В межах України вид поширений всюди, хоча
трапляється рідко.
Зустріти
махаона можна в типових місцях його перебування: на різнотравних луках,
сонячних галявинах і узліссях, в парках і садах, узбіччях доріг тощо. Місця
зустрічей махаона пов’язані передусім з його поведінкою. Самці махаона, з
перших днів життя в стадії метелика (імаго), обирають одну або кілька гарно
освітлених ділянок, де їх буде добре помітно і літають там протягом всього свого
життя. Кожен самець відчайдушно захищає обрану територію від інших самців і
навіть інших метеликів.
Цікаві
факти:
Махаон
дає 2 (іноді 3) генерації на рік. Літ метеликів, як правило, починається у
кінці квітня і триває до вересня. Самка відкладає по 1–2 яйця на кормові
рослини, загалом протягом дня, вона може відкласти до 100 яєць, розвиток яких
триває 5–12 днів.
Спектр
корму гусениць махаона не є таким вузьким, як у багатьох інших видів. Гусениці
харчуються листям зонтичних рослин - дикої і звичайної моркви, петрушки,
фенхеля, бедринця, кмину, кропу, дягелю та інших. Особливо їм до смаку болотна
смовдь. Організм гусениць, що харчуються цими рослинами, акумулює речовини, які
відлякують комахоїдних тварин. Гусениця махаона має могутній ротовий апарат і
своїми щелепами відгризає від листя дрібні шматочки. Зазвичай вона починає
обкушувати листок від краю до середньої жилки, і незабаром, розправившись з
ним, переповзає на наступний.
На
останній стадії життєвого циклу енергія метеликові потрібна тільки для польоту
і розмноження, їжа дорослого махаона відрізняється від корму гусениці - це
нектар, квітковий сік. Ротовий апарат гризучого типу личинки у дорослого
метелика заміняється довгим спіральним закрученим хоботком. Дорослі махаони, на
відміну від гусениць, харчуються на більшій кількості рослин.
Яйця
відкладають на рослини, що ростуть окремо, листок або стебельце, на які сідає
самка, мають бути досить міцними. Якщо вони не витримують її маси, самка зразу
ж злітає і шукає іншу рослину. Така поведінка не випадкова: яйця будуть
відкладені на молоді соковиті частини, а не на ті, що невдовзі опадуть на
землю, де яйця (або крихітна личинка) легко загинуть. Щойно відкладені яйця
блідо-жовті, та в ході розвитку стають коричневими, а перед виходом гусені
взагалі майже чорними.
Протягом
розвитку гусінь линяє 4 рази, після другої линьки вона починає помітно
змінюватись. 4-6-сантиметрове тіло дорослої гусені має яскраво-зелений колір,
оксамитово-чорні пояски, а на них – круглі оранжеві плями. Вважають, що така
зовнішність допомагає відлякувати ворогів. Потурбована гусінь, позаду голови
підіймає два яскраво-жовті залозисті ріжки, що виділяють речовину з різким
запахом – це ефективний захист від мурашок і твердокрилих.
Через 30-60 днів гусінь перестає їсти і на 5-8 годин завмирає. Перетворення на
лялечку може відбуватись просто на кормовій рослині, або на трав’янистому
стебельці у кількох сантиметрах над землею.
Кокона,
який би захищав лялечку, у махаона немає. Серед рослинної зелені утворюються
переважно жовто-зелені лялечки, а восени переважно жовті і коричневі.
Причини
зменшення чисельності є погіршення стану біотопів унаслідок господарської
діяльності (застосування пестицидів, надмірне випасання худоби, викошування та
випалювання трав тощо).
Махаона
занесено до Червоної книги України, в якій він має статус II категорії –
«зникаючі види». Тепер цей вид знаходиться під охороною, як в Україні, так і в
деяких інших європейських країнах. Махаон охороняється у всіх заповідниках і
національних природних парках України. У місцях з високою чисельністю особин
виду доцільним є створення ентомологічних заказників, лімітування випасу худоби
та сінокосіння, заборона випалювання трав.
