17.06.2024
Рубрика "Дивовижний світ Червонокнижних тварин Чернігівщини"
Тип
– Хордові;
клас
— Ссавці;
ряд
— Зайцеподібні;
родина
— Зайцеві.
Один
з видів роду; один з 2-х видів роду у фауні України.
Природоохоронний
статус виду: Рідкісний
В
Україні мешкає кілька сотень біляків, зокрема на Чернігівщині — до 20 осіб.
Зайці
білі зазвичай полюбляють перебувати у зарості кущів, верб, змішаних захаращених
лісах, заплавах річок, вирубці і згарищах. Живляться трав’янистими і
деревно-чагарниковими рослинами, корою, молодими пагонами, бруньками дерев та
кущів. Постійних укриттів не мають, взимку для відпочинку влаштовують схованки
у снігу.
Линяє
двічі на рік та має влітку – буро-сіре забарвлення, а взимку — чисто біле.
Хвіст чисто сірий без чорної шерсті, кінчики вух чорні протягом всього року.
Довжина тіла — 44–74 сантиметри, вага — 2,5–5,5 кілограм.
Початок
гону у зайців білих відбувається з середини лютого, з перервами вагітності, до
кінця липня. Самка на рік народжує 1—3 рази по З—6
малят. Вагітність триває 48–51 днів. Малята народжуються зрячі, вкриті шерстю і
здатні одразу самостійно перебігати і ховатись від ворогів. Мати годує їх лише
тричі, а далі зайченята самі дбають про своє харчування. Живляться рослинною
їжею: злаками, різною травою та лісовими ягодами. Зимою їдять пагони та кору
дерев, сіно.
Припускають,
що зменшення кількості зайця білого пов'язане зі зміною ландшафтних умов, з
настанням теплих, малосніжних зим, зміщенням ареалу виду на північ. А також
причинами вважаються вирубування лісових масивів, браконьєрство, посилення
хижацтва лисиці.
Заєць
білий занесений до Червоної книги України, Червоного списку Міжнародного союзу
охорони природи та природних ресурсів і як вид, який підлягає охороні,
включений до Бернської конвенції про охорону дикої фауни і флори та природних
середовищ існування в Європі. Заєць-біляк охороняється у Деснянсько-Старогутському
національному природному парку, Поліському та Рівненському природних
заповідниках.
Цікавий
факт:
Задні
лапи зайця білого набагато довші за передні й дуже сильні, завдяки чому заєць
може робити стрибки в декілька метрів. А у разі небезпеки негайно переходить до
стрімкого бігу й досягає швидкості понад 70 кілометрів на годину. При цьому
петляє, маскуючи свої стежки, що допомагає рятуватися від переслідувачів. У
зайця досить розвинутий слух, отож він вчасно попереджений про наближення
небезпеки. А очі розташовані таким чином, що забезпечують широке поле зору і
можливість бачити все навколо себе. Втікаючи від небезпеки, заєць зазвичай
дивиться назад, тому нерідко стає здобиччю іншого ворога, що опинився на його
шляху.
