Ще
наприкінці XIX століття людство зіткнулося з викликом утилізації та вивезення
відходів. У середині XX століття міжнародна спільнота почала приділяти цьому
питанню значно більше уваги через нестачу місць для сміттєзвалищ. Саме тоді
з’явилися перші спроби отримання енергії шляхом переробки відходів, зокрема
їхнього спалювання. Важливою віхою став 1965 рік, коли в США було ухвалено
перший у світі закон про утилізацію твердих побутових відходів. Згодом цю
проблему почали вирішувати на законодавчому рівні всі провідні цивілізовані
країни.
Саме
тому починаємо невеличкий екскурс по провідним країнам світу із старування та
утилізації сміття
Досвід
Німеччині
У
Німеччині система поводження з відходами є однією з найкращих в Європі. Країна
має розвинене екологічне законодавство, яке включає численні механізми
контролю, а також серйозні санкції для порушників.
Ще
на початку 1980-х Німеччина стала першопроходцем у впровадженні роздільного
збору сміття, що дозволило не лише значно покращити екологічну ситуацію, а й
перетворити переробку відходів на прибуткову галузь. Виробників зобов’язали
випускати екологічну упаковку, яка або розкладається, або підлягає вторинній
переробці, і цей підхід виявився успішним. Німці відмовилися від будівництва
будинків зі сміттєпроводами, вважаючи їх перешкодою для ефективної утилізації.
Система сортування побутових відходів передбачає використання різнокольорових
контейнерів: жовтих – для пластику, коричневих – для біовідходів, блакитних –
для паперу, сірого або чорного кольору – для змішаного сміття, а також
спеціальних контейнерів для скла, батарейок та інших матеріалів.
Поруч
із контейнерами для скла в Німеччині зазвичай встановлюють контейнери для
алюмінієвих балончиків, фольги та металізованої упаковки. Система збору та
утилізації сміття тут добре налагоджена: хоча спочатку вона може здаватися
складною, німці давно до неї звикли й отримують лише переваги. Відходи
доставляють на спеціальні фабрики, де їх сортують і переробляють у вторинну
сировину. Непридатні для переробки матеріали використовують як паливо для
виробництва електроенергії та тепла.
У
Німеччині працює понад сотня підприємств з утилізації відходів, які
переробляють більше сміття, ніж збирається в самій країні. Щоб забезпечити їхню
роботу, Німеччина закуповує відходи у сусідніх країн, які ще й платять за їх
утилізацію. У результаті німці не лише виробляють електроенергію та тепло зі
сміття, а й отримують прибуток. Наприклад, німецький концерн EON має дев'ять
сміттєспалювальних заводів і обіймає 20% обсягу всього ринку країни. У
Німеччині за кожну тону переробленого сміття підприємець може отримати близько
90 євро.
У
Німеччині муніципалітети контролюють процес утилізації відходів за допомогою
спеціальних команд, які перевіряють контейнери та розслідують випадки
незаконного викидання сміття. За порушення передбачені серйозні штрафи: за
неправильну утилізацію небезпечних відходів або повторне порушення сума може сягати
100 000 євро . Навіть дрібні проступки, як-от недопалок на узбіччі чи
бананова шкірка повз смітник, можуть обійтися в десятки євро, а за викинуті
вздовж дороги габаритні відходи доведеться заплатити понад 500 євро. Система
добре функціонує. У місцях, де часто трапляються порушення, активно
використовують відеокамери.
Звісно,
допомагає менталітет – німці не люблять порушників закону, тому самі
поскаржаться на сусіда чи перехожого, якщо помітять, що той викидає сміття не в
належному місці.
