Державна екологічна інспекція у Чернігівській області

Ще 30–40 років тому японці часто носили респіраторні маски через екологічні наслідки стрімкого економічного зростання. Однак країна швидко усвідомила загрозу і змінила підхід, зробивши природу пріоритетом. Найкращий приклад — 13-мільйонний Токіо, одне з найгустонаселеніших міст світу, яке, попри щільну забудову, вражає ідеальною чистотою.

У Японії рівень сортування сміття є найвищим у світі, і на вулицях міст відсутні звичайні смітники, оскільки сміття збирається через систему диференційованого сортування, яка досягає надзвичайної деталізації. Відходи поділяються на десятки категорій, інколи до 50, залежно від регіону. В одних префектурах сміття ділять на папір, органічні та неорганічні відходи, а в інших навіть окремо відокремлюють етикетки та кришечки від пластикових пляшок. Сортування також варіюється в залежності від типу забудови — в деяких районах діють міні-сортувальні станції, а в інших — чіткий графік збору різних видів відходів.

Сміття в Японії виноситься у прозорих пакетах, що дозволяє контролювати правильність сортування. Якщо відходи розділені неправильно, їх не забирають, а порушника можуть оштрафувати.

Влада Японії зобов’язали виробників випускати довговічну продукцію, щоб зменшити кількість відходів. Вийшла з ладу техніка підлягає обов’язковому рециклінгу — її забирають утилізаційні служби, розбирають на заводах і використовують повторно. У Токіо муніципалітет регулює збір сміття, визначаючи час і місце утилізації. Для викиду великогабаритних речей потрібно попередньо домовитися зі службою, а для побутової техніки — придбати спеціальний талон, що покриває витрати на транспортування й переробку, або повернути у магазин, де вона була придбана, сплачуючи за її утилізацію.

У більшості країн спалювання твердих побутових відходів вважається неекологічним через викиди канцерогенів. Однак у Японії та США використовують найсучасніша технологія утилізації – плазмову газифікацію.

Плазмові сміттєспалювальні заводи виділяють багато енергії, яка йде в міські електромережі. Виробництво вважається повністю безпечним, тому знаходиться, як правило, в межах міста. На завод приводять екскурсантів: школярів та туристів.

До речі, сміття, яке не піддається спаленню, у Японії пресують у брикети й створюють штучні острови. Наприклад, у затоці Осака на такому острові розташований міжнародний аеропорт, а Юменосіма слугує місцем для парків, музеїв і стадіонів, а на острові Огісіма працює металургійний завод. Найвідоміший проєкт — острів Одайба в Токійській затоці, де знаходиться парк розваг «Леголенд». Також є Порт Айленд площею в 436 гектарів, де розташовані готелі, парки та розважальні зони, що робить його чудовим місцем для життя й відпочинку.

З перероблених пластикових пляшок в цій країні виготовляють спортивний одяг, канцелярські товари, офісні меблі, шкіль­ну форму та багато іншого. Одним словом, в Японії добре розвинене вироб­ництво корисних предметів зі сміття.

Такий підхід відображає глибоко вкорінену у японському суспільстві філософію «моттаінайе», що означає небажання марнувати ресурси та повагу до всього, що дароване природою.