Сьогодні,
21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови, відомий також як
Міжнародний день материнської мови (англ. International Mother Language Day).
Рідна
мова — це основа культурної свідомості, яка зберігає традиції, досвід поколінь
і передає їх нащадкам. Вона відображає історію, світогляд і душу народу,
формуючи його унікальну самобутність. Без мови неможливо уявити існування
нації, адже вона є духовною основою, що об’єднує людей у єдине ціле.
В
умовах сьогодення, коли Україна переживає тяжкі часи війни, мова стає не лише
інструментом спілкування, а й символом
національної єдності та спротиву. «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм
відбирає мову», — писала Ліна КОСТЕНКО, і сьогодні її слова набувають
особливого звучання.
Наша
мова – унікальна й незламна, мелодійна та барвиста, сповнена чарівності й тепла
– вона рідна. Вона зароджується в маминій колисковій, мудрому батьківському
слові, у пісні, казці та любові. Мова, яку людина опановує з раннього дитинства
без спеціального навчання, якою природно мислить і спілкується без зусиль,
повністю виражаючи свої думки й почуття.
Об’єднуючи
покоління, мова стає символом нашої єдності та культурної спадщини, а також
слугує важливим засобом усвідомлення власної належності до національної
культури. У кожного народу вона своя, а наша – українська! Це неоціненний
скарб, здобутий віками духовної діяльності народу, безцінний дар предків, який
живе й досі.
У
вірші Дмитра Павличка
«О
рідне слово, хто без тебе я?» поет закликає любити Україну, берегти й плекати
рідне слово, адже воно «пісня, сила і відвага, моє вселюдське й мамине ім'я».
Це багатство, передане нам у спадок «батьками й предками невідомими», які
відстоювали і захищали цей безцінний скарб протягом століть.
Людина
повинна завжди пам'ятати свої корені, знати історію свого народу та його мову.
Знання рідної мови є важливим моральним обов'язком і ознакою культурної та
освіченої особистості. Володіння мовою народу, серед якого ти живеш,
підтверджує твою повагу до його традицій і цінностей.
У
цей день ми повинні згадати ту надто високу ціну, яку люди платили, щоб захистити
свою мову, культуру та країну. Важливо, щоб кожен з нас усвідомлював її
цінність та робив усе можливе для її розвитку, адже мова — це те, що об'єднує і
підтримує нас у важкі часи в боротьбі за наше майбутнє.
Цікаво
знати: Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності»
було оголошено на XXX сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, яка відбулася в
Парижі 26 жовтня – 17 листопада 1999 року, як привід для роздумів та
зосередження уваги на мовному питанні. Дата вибрана невипадково, адже саме
21 лютого 1952 року в Бангладеш пакистанська влада жорстоко придушила
мітингувальників, учасниками якого були переважно студенти, які виступали проти
урядової заборони на використання рідної – бенгальської – мови.