24
лютого 2022 року назавжди закарбувалося в нашій пам’яті як день, що розділив
життя на «до» та «після» — день, коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф.
«До» цього дня були спокій, стабільність, улюблена робота, захоплення й, як
виявилося, все необхідне для щастя, а «після» — війна, руйнування, постійні
обстріли, тривоги, страх, втрати та біль, що назавжди закарбувалися в нашій
пам’яті, змусивши нас боротися за майбутнє.
Від
перших годин війни українці згуртувалися в єдиному пориві захисту своєї землі:
міста стали містами героїв, села — осередками незламності, де кожен допомагав
вистояти одне одному й державі. Продовж трьох років Україна веде боротьбу з
жорстоким загарбником, і три роки ми незламно стоїмо пліч-о-пліч — міцні,
єдині, непохитні. Стоїмо і надалі заради життя, заради майбутнього наших дітей,
заради вільної й європейської України.
Минуло
три роки, але війна триває, та попри все, українці не втрачають віри в Перемогу
й щодня роблять усе можливе, щоб наблизити її якнайшвидше.
Вшановуємо
світлу пам’ять тих, хто віддав своє життя за Україну - тих, хто загинув в
боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої країни.
Віктор
ЗУБОК і Дмитро ПОЛОСЬМАК – наші колеги, друзі та Захисники України -
пам’ятаємо, шануємо, ніколи не забудемо їхню жертовність, відвагу та відданість
Україні. Вічна пам’ять Героям! Назавжди з нами – у серцях і в пам’яті.
Сьогодні
низько вклоняємося і дякуємо нашим захисникам, захисницям, ветеранам,
рятувальникам, медикам і всім, хто стоїть на захисті нашої батьківщини за три
роки неймовірної мужності, самопожертви й незламної боротьби.
Дякуємо
кожному українцю за стійкість, витримку, незламну віру та безмежну
взаємопідтримку.
Дякуємо
за те, що попри всі випробування ми були, є і будемо – єдині, сильні, вільні
під жовто-блакитним стягом нашої рідної України!
Слава Україні! Героям Слава!
