Жук-самітник Osmoderma barnabita (Motschulsky, 1845)
Клас — Комахи (Insecta)
ряд — Твердокрилі (Coleoptera)
родина — Жуки-пустельники (Scarabaeidae).
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Ареал виду та його поширення в Україні: Вся
зона листяних лісів Європи на пн. до межі поширення дуба (Пд. Швеція —
Фінляндія), пд. межа в Україні проходить від гирла Дунаю (Ізмаїл) на Бендери,
пд. Вінницької, Кіровоградську обл., Полтаву, по середній течії р. Сіверський
Дінець (Слов’яногорськ) і далі на сх. до Саратова.
Чисельність і причини її зміни: Рідкісний
вид, зустрічається поодинокими особинами.
Особливості біології та наукове значення: Стаціями цього виду в Україні є широколистяні ліси. Тримається здебільшого дуплистих дерев, переважно в нижніх ярусах лісів. Вдень ховається по гнилих дуплах яблунь, груш, дубів, найчастіше осокорів. Літають надвечір та вночі, інколи прилітають на світло. Комахи активні в серпні–вересні. Фітофаг, живиться соком, який витікає з дерев. Личинки розвиваються за рахунок гнилої деревини листяних порід. Генерація виду в Україні — не менше 2–3 р.
Морфологічні ознаки: Тіло велике, масивне, 22–35 мм. Забарвлення чорно-рудувате, блискуче, з бронзовим або зеленуватим відблиском. Передньоспинка в самців з глибокою, а в самок з плоскою повздовжньою борозенкою і двома дрібними горбиками перед серединою.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Зникає внаслідок санітарних вирубок лісу, застосування пестицидів у лісових масивах. Раритетний вид комах, занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: вразливий вид), а також до Червоного списку МСОП (вид, близький до стану загрози зникнення), Європейського Червоного списку (зникаючий вид), Бернської конвенції (Додаток ІІ: види, що потребують особливої охорони) та Резолюції 6 цієї ж конвенції. Жук-самітник також занесений до Червоних списків/книг багатьох країн Європи.
Розмноження та розведення у спеціально
створених умовах: Вид розмножується та розвивається у
неволі.
Цікаві факти:
Самці цього жука виділяють запах, який
деякі ентомологи порівнюють із запахом сливи або абрикоса, і цей запах служить
для приваблення самиць - саме через це його іноді називають "пахучим
самітником".
Хоча личинки живуть у деревині, вони
харчуються лише мертвою або гнилою деревиною, тому не становлять загрози для
живих дерев.