Відповідно до статті 14 Конституції
України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою
охороною держави.
Ця охорона спрямована на збереження
плодючості землі, підвищення її продуктивності, використання земельних ресурсів
у відповідності з їх природним призначенням, недопущення забруднення землі
шкідливими для здоров’я людини і тварини елементами тощо.
А в умовах, коли людина все частіше
втручається у природні процеси, раціональне використання і охорона земель є
важливим завданням з боку контролюючих органів. Тож, з метою охорони водних
об’єктів від забруднення і засмічення, збереження їх водності вздовж річок,
навколо озер та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються ділянки під
прибережні захисні смуги.
Але тут існує ряд проблем, що негативно
позначаються на загальних процесах підтримання екологічної рівноваги та захисту
довкілля.
Почнемо з того, що прибережна захисна
смуга (ПЗС) – це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки,
моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської
діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (стаття 1 Водного кодексу
України).
ПЗС встановлюються по берегах річок та
навколо водойм уздовж урізу води шириною:
-
для малих річок, струмків і потічків, а також ставків
площею менше 3 гектарів - 25 метрів;
-
для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею
більше 3 гектарів - 50 метрів;
-
для великих річок, водосховищ на них та озер - 100
метрів.
Якщо крутизна схилів перевищує три
градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Варто зазначити, що відповідно до діючого законодавства
ПЗС є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на
островах категорично забороняється:
1) розорювання земель (крім підготовки
грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
2) зберігання та застосування
пестицидів і добрив;
3) влаштування літніх таборів для
худоби;
4) будівництво будь-яких споруд (крім
гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також
інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків,
прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та
стоянок автомобілів;
5) миття та обслуговування
транспортних засобів і техніки;
6) влаштування звалищ сміття,
гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ,
скотомогильників, полів фільтрації тощо.
Об'єкти, що знаходяться у ПЗС, можуть
експлуатуватись, але лише тоді, коли не порушується її режим.
На практиці ж маємо випадки невиконання природохоронного
режиму використання земель, використання земельних ділянок не за цільовим
призначення, і як наслідок заподіяння шкоди державі. Згадаємо, як нещодавно в межах прибережної захисної смуги притоки
річки Білоус сільськогосподарське товариство з обмеженою
відповідальністю «Дружба-Нова» частково переорало прибережну захисну смугу
притоки річки Білоус (25 метрів) і допустило засмічення
земельних ресурсів сільськогосподарськими відходами. Сума збитків сягнула сотні
тисяч гривень.
І такі випадки, нажаль, непоодинокі. А як наслідок –
порушення екологічної рівноваги, забруднення водойм сміттям, захаращення берегів річок та
їх обміління.
Тож, Державна екологічна інспекцію у Чернігівській
області закликає сільгоспвиробників бути свідомими і не порушувати
природоохронний режим використання земель водного фонду. Бережімо природні
скарби і плекаймо навколишню красу!