Сучасна
мережа природних заповідників в Україні сформувалась завдяки невтомній праці
природоохоронців протягом багатьох поколінь і грає ключову роль у вирішенні
завдань збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Вона сприяє
підтримці екологічної рівноваги в природі, формує світоглядні орієнтири для
людей, спільнот та суспільства.
День
заповідників та національних парків вперше був відзначений у 1997 році за
ініціативою Центру охорони дикої природи та Всесвітньої організації дикої
природи.
Національні
парки та заповідники — це не лише місця вражаючої краси і біорізноманіття, але
і живі архіви історії та природних процесів. Вони зберігають унікальні
екосистеми, рідкісні види рослин і тварин, а також пам'ятки культурної
спадщини. Загалом в Україні існує понад 8 400 об’єктів
природно-заповідного фонду (ПЗФ), загальна площа яких охоплює 6,8% території
нашої держави.
Чернігівщина,
яка розташована на півночі України, вражає своєю природною красою та
різноманіттям ландшафтів. На сьогодні мережа природно-заповідних територій
Чернігівської області нараховує 681 об’єкт, загальною площею 263,3
тис. гектарів, що становить 7,89 % від площі області. Природно-заповідний
фонд складають такі категорій об’єктів:
·
національні природні парки Ічнянський (площею 9 665,8 га),
Мезинський (площею 31 035,2 га) та частина національного природного парку
«Залісся» (площею 1 287,5 га),
·
регіональні ландшафтні парки «Міжрічинський» (78 753,95 га),
«Ніжинський» (6 122,6991 га), «Ялівщина» (площею 168,7 га)
· заказники
– 461 од.,
· пам’ятки
природи – 140 од.,
· парки-пам’ятки
садово-паркового мистецтва – 19 од.,
· заповідні
урочища – 53 од.,
· дендропарки
«Тростянець» загальнодержавного значення та «Прилуцький» місцевого значення,
· Менський
зоопарк загальнодержавного значення.
Національні
парки та заповідники мають неабияке значення адже вони є ідеальними місцями для
освіти та навчання. Це сприяє підвищенню екологічної свідомості та вихованню
любові до природи. Заповідники та парки стають об'єктами наукових досліджень,
де вчені вивчають екосистеми, взаємодію різних видів та вплив людської
діяльності на природу. Це допомагає розробляти ефективні заходи збереження та
управління природними ресурсами.
Тільки
заповідні зони можуть зберегти екологічну рівновагу, компенсуючи втручання
людини в природні екосистеми та зберігаючи хоча б частину природи у її первозданному
стані.