Клас
— Ссавці;
тип
– Хордові;
ряд
— Хижі;
родина
— Куницеві.
Один
з 20-ти видів роду, один з 6-ти видів в фауні України.
Природоохоронний
статус виду: Зникаючий.
Це
тварина середнього розміру з довгим тілом, короткими ногами та відносно
коротким хвостом, маючи ступні з міжпальцевими мембранами, схожі на інших
членів свого роду. Волосяний покрив тіла і хвоста майже однакової довжини, а
підошви лап майже безволосі. Її хутро має однотонне забарвлення темно-бурого
кольору, трохи більше рудувата, на обох губах розташоване біла пляма. У зимовий
період її хутро стає довшим і щільнішим, ніж влітку. Європейська норка відрізняється від
американської своїм помітно меншим розміром, а також будовою зубів і
черепа. Довжина тіла самців — 30–44
сантиметрів, самиць — 25–35 сантиметрів, маса, відповідно: 502–949 та 370–700 грам.
В
Україні мешкає 200–300 особин. Причини змiни чисельності: інтенсивна
трансформація водно-болотних угідь в процесі їх господарського та рекреаційного
використання. У 1976–80 рр. у Житомирській обл. чисельність, у порівняні з
1971–75 рр., скоротилася в 4 рази. У 1987 р. у пониззі Дністра мешкало 60
норок, а у 2000 р. — близько 10. Стабільна чисельність, з тенденцією до
збільшення спостерігається на Півдні України. На сьогодні в межиріччі Дністра
та Дунаю мешкає щонайменше 70 особин цього виду. Також в Мезинському національному природному
парку в Чернігівській області мешкають 24 види тварин занесених до Червоної
книги України і одним із них є норка європейська.
Основними
загрозами для її популяції є полювання, забруднення водойм, втрата місць
проживання. А також негативний вплив на популяції європейського виду створює
більш конкурентно спроможна американська норка, але експериментально доведено,
що при їх паруванні вагітність закінчується резорбцією ембріонів.
Їсть
норка зазвичай: рибу (20–35%), жабу (25–73%), раків (5–30%), молюсків, комах,
полівок, мишей та водоплавних птахів, часто робить схованки корму. Статевої зрілості
досягає у 9–11 місяців. Парування у європейської норки відбувається приблизно
на місяць пізніше, ніж у американської. У цей період активність звірків різко
зростає, часто вони роблять переходи по кілька кілометрів. Вагітність триває
40–43 дні. У квітні–липні самка народжує 1–7 сліпих щенят, які стають
самостійними у 2,5–3 місяці.
Веде
осілий спосіб життя і має невелику індивідуальну ділянку (12–100 гектарів).
Здебільшого вона контролює 250–2000 метрів берегової лінії шириною 50–100 метрів.
Типовим житлом хижака є нора з 1–2 надводними входами (діаметром 8–10 см),
довжиною 1,5 метри, що ведуть у гніздову камеру розміром 48х55 см. В місцях
мешкання ондатри і бобра залюбки використовує їх хатки і нори. Річки, стариці,
озера, острови, гірські потоки, меліоративні канали з захаращеними, порослими
лісом та гідрофільною рослинністю берегам.
Цікаві
факти!
Європейська
норка вкрай рідко відходить від води далі, ніж на 100 м. Європейська норка дуже
рухлива, добре плаває та пірнає. Вона здатна під водою затримувати дихання до 2
хвилин і пропливати дистанцію до 20 м. Їй вистачає всього 2-3 секунди, щоб
вдихнути порцію повітря і знову зануритися. У разі небезпеки вона ховається у
воді, висовуючи над її поверхнею лише морду, або рятується втечею до найближчої
густої рослинності. В екстреному випадку їй вдається залізти на дерево на
висоту до 4 м. Головними природними ворогами є орли (Aquila), великі сови
(Strigiformes) та лисиці (Vulpes).