Клас
— птахи;
ряд
— сивкоподібні;
родина
— кулики-сороки;
Один
з 11-ти (за ін. джерелами, 4-х) видів роду у світовій фауні; єдиний вид роду у
фауні України, представлений підвидом H. o. longipes.
Природоохоронний
статус виду:
Вразливий.
Кулики-сороки
– перелітні птахи середнього розміру, що здійснюють сезонні міграції.
Найчастіше ці птахи тримаються на піщаних та кам'янистих пляжах, але нерідко
зустрічаються і в гирлах річок. Іноді їх можна побачити на берегах озер і річок
в глибині суходолу, де вони перебувають в пошуках поживи на заплавних луках і
пасовищах. В Україні трапляється переважно вздовж морського узбережжя, по
берегах та островах Дніпра, Десни та Сіверського Дінця.
Птах
має строкате забарвлення. У дорослого в шлюбному вбранні голова, шия, воло,
верх спини і верхні покривні пера чорні, а решта оперення біла. Вздовж краю
крила йде біла смуга, хвіст білий біля основи і чорний на кінці. Навколоочне
кільце, дзьоб і райдужка червоні, ноги рожеві.
У
позашлюбному оперенні горло і щоки мають білу смугу. Молодий птах схожий на
дорослого, але чорний колір замінений темно-бурим, з світлою облямівкою на
перах спини і крил. Дзьоб червонуватий біля основи і темно-бурий на кінці, ноги
світло-сірі, райдужка коричнева, навколоочного кільця немає.
Маса
— 330–750 г, довжина — 40–45 см, розмах крил — 80–85 см.
Поза
гніздовим сезоном кулики-сороки тримаються великими зграями. З настанням
брачного сезону розбиваються на пари. Найчастіше одна подружня пара не
розлучається декілька сезонів, з року в рік повертаючись на одне і те ж саме
місце, і користуючись старим гніздом. Пара спільними силами риє гніздову ямку. Оселяється
на низинних узбережжях морів, річок, озер, водосховищ, також на солончаках. Відкладання
яєць з другої половини квітня до початку травня. У кладці 4, рідше 3 яйця.
Насиджують кладку самка і самець, 26–27 днів. Тільки-но вилупившись з яйця,
пуховички негайно полишають гніздо. Від 32 до 35 днів вони перебувають під
батьківською опікою, після чого встають на крило і починають самостійне життя.
Їх раціону складають молюски і рачки, рідше комахи.
Кулики-сороки
перебувають в загрозливому стані через деградацію місць гніздування (забудову
берегів річок та морів, забруднення та засмічення побереж та прибережних вод,
тощо), заростання та розмив піщаних островів, коливання рівня води у
водосховищах, винищення птахів мисливцями, розлякування птахів на гніздах,
здійснювані туристами. Для збереження виду необхідна сувора охорона річок та
морських узбереж, а також спеціальний охоронний режим на територіях
гніздування.
Кулик-сорока
перебуває під охороною Червоної книги України (статус - вразливий), Бернської
конвенції та угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних
птахів (AEWA).
Цікавий
факт:
Протягом
всього дня кулик-сорока невтомно шукає їжу, використовуючи свій гострий зір,
здатний помітити навіть найменші зміни у рельєфі чи забарвленні ґрунту. Птах
полює і вночі, спираючись на чутливий дзьоб, який допомагає йому ловити їжу на
дотик. Якщо кулик знаходить мушлю, він одразу визначає, чи вона жива чи
порожня. Маленькі мушлі до 12 мм птах миттєво ковтає. Для великих мушель кулик
є справжнім майстром: розбиває їх об камінь і за 10-15 секунд насолоджується
смачним м’ясом. Щоб дістати м'ясо, кулик розрізає м'язи-замикачі, розкриває
раковину і спокійно проковтує вміст.
